Капленко Олександр, учень 11-А класу
Капленко Олександр, учень 11-А класу
Сьогодні ми хочемо розповісти про досягнення нашого учня, який зараз мешкає в США. Олександр гарно навчається, грає в баскетбол і три роки поспіль стає чемпіоном ліги. Але мова піде не про його спортивні досягнення! Наш учень має надзвичайні наукові досягнення, успішно захистивши два важливих проєкти. Пишаємося досягненнями юного науковця і бажаємо Олександру реалізації всіх його мрій та задумів!
Пропонуємо коротко ознайомитися з темами двох проєктів Олександра та їх результатами.
«Минулого року я робив проєкт, який називається: Створення мутантного нокаутного ксенопуса GJB2 з використанням технології CRISPR Cas9. Близько 430 мільйонів людей у світі мають генетичну втрату слуху, приблизно 15% дорослих американців (37,5 мільйонів) у віці 18 років і старше мають значну втрату слуху і змушені користуватися слуховими апаратами. Цю проблему можна вирішити за допомогою технології CRISPR Cas9. CRISPR - це технологія редагування генів, яка дозволяє модифікувати ДНК шляхом вирізання та заміни певних генетичних послідовностей. Ген GJB2 містить інструкції для створення коннексину 26, білка, необхідного для клітинної комунікації у внутрішньому вусі, а мутації в цьому гені є поширеною причиною генетичної втрати слуху. Перші два етапи експерименту полягали у створенні сгРНК, яка спрямовуватиме Cas9 до гена-мішені, та у розробці праймерів для ампліфікації ділянок ДНК. Наступним кроком було створення шаблону для синтезу, що дозволяє отримати РНК з ДНК. Потім мішені один і два були мікроін'єкційно введені ембріонам Xenopus. Після мікроін'єкції жаби росли близько трьох тижнів, перш ніж була проведена процедура відсікання хвоста. Нарешті, була проведена процедура ПЛР, яка включала екстраговану ДНК, ампліфіковану ДНК і очищену ДНК. Якщо Xenopus tropicalis ввести CRISPR Cas9, націлений на мутації зсуву рамки в гені GJB2, то гомозиготна жаба зазнає втрати слуху. Результати вимірювали у двох категоріях: відсоток втрати слуху та відсоток нокаутів (KO). З першої мішені сім зразків були успішно нокаутовані, а з другої мішені два зразки були успішно нокаутовані. На закінчення, зразки № 10, 2 і 4 з першої мішені, а також зразок № 2 з другої мішені, найімовірніше, мають нокаут GJB2», - розповідає юний науковець.
«Попереднього року я робив інший проєкт, називається: «Порівняльна характеристика 3-D друкованих імплантатів в ортопедії». Цей проект є важливим, адже важкі травми можуть призвести до необхідності пересадки кісткової тканини. Кісткові трансплантати тепер можна виготовляти за допомогою 3D-принтера. Мета проекту - порівняти 3D-друковані матеріали для імплантатів в ортопедичній хірургії з точки зору біосумісності, функціональності та індивідуальних анатомічних особливостей. Важливою частиною проекту є розуміння критеріїв, за якими вимірюються матеріали, біосумісність, зручність носіння та довговічність. Гіпотеза полягає в тому, що кістка буде найкращим з чотирьох матеріалів: титан, CoCrMo, кістка або графіт. Під час проєкту було використано багато джерел та веб-сайтів, наприклад, багато інформації та даних було взято з PUBMed. Матеріали порівнювали за чотирма критеріями: довговічність, біосумісність, міцність і ціна. В цілому аутотрансплантація кістки посіла перше місце, графен - друге, титан (Ti6Al4V) - третє, а CoCrMo - четверте. Аутотрансплантація кістки - це рішення для швидшого та ефективнішого відновлення організму, оскільки імплантація займає більше часу і не завжди імплантат може прижитися в організмі», - переповідає Олександр про хід реалізації другого свого проєкту.
Пишаємось тобою, Олександре!!! Натхнення тобі, наш юний досліднику, успіху в житті та великих перемог!!!
